|
|
Tracks
01. Cold Landscapes
02. Downfall Of The Epoch
ЗАГИБЕЛЬ ЕПОХИ
Багрим, недобрим колом,
Так, мов його не треба,
Так, як іще ніколи,
Сонце упало з неба.
Дням голова відтята,
Захід - кривава повідь.
Щоб море вогню залляти,
Вилили море крови.
Багато крови, багато,
Та ради не дасть огневі, -
От-от він прорве загати
І рине по всьому небі.
Пожар півнеба кривавить.
Мовчать на дзвіницях дзвони.
Ніхто не спитає навіть:
"Чом захід такий червоний?"
Багрим, недобрим колом,
Так, мов його не треба,
Так, як іще ніколи,
Сонце упало з неба.
(Олекса Стефанович, 1923)
|
03. Towards The Light
ДО СВІТЛА
Їм північні вітри гудуть,
Їм сніги замітають путь,
А вони ідуть без упину,
А вони без спочину йдуть.
Їм шати залляла кров,
На шмати - їх корогов,
Та кожен, кожен із них
Смертю смерть поборов.
Їм північні вітри гудуть,
Їм сніги замітають путь,
А вони ідуть без упину,
А вони без спочину йдуть.
(Олекса Стефанович, 1933)
|
04. Twilight Aureole
ОРЕОЛ З СУТІНОК
Гримасою нудьги скривилися уста,
Всі хвилі поривань розбилися об скелі,
Лишився тільки смак: безмежжя й пустота,
Хоч випито ущерть гіркий розкоші келих.
Вночі, коли важка, нестерпна темнота
Кудлатим чорним псом снується вкруг постелі,
В обіймах лиш одна коханка - самота,
В розбитої душі обідранім готелі.
Вона нашіптує і мучить брязком барв,
Повій і демонів, скривавлених примар
І Мах спокусливих відьомським стилем Гойї;
І він, підвівши зір з-під хмурого чола,
Пірнав у вічний вир людських несупокоїв
В'язати китиці з кошмарних квітів зла.
(Юрій Буревій, 1933)
|
05. The Day Will Come
ПРИЙДЕ ДЕНЬ
З румовищ і вогню свій скарб найбільший - правди,
Озлобленим богам не відданий на мсту,
Від вогнища свого відходячи, забрав ти
З собою і несеш крізь стужу і сльоту.
Позаду посвисти, чиїсь охриплі крики,
Чужі слова в устах, розчавлені серця,
І зловорожий гнів - такий, як твій, великий,
Що стрінеться з твоїм, зчепившись, до кінця.
Та крізь туман і дим, щораз певніше, ближче,
Зривається, встає, - о добре бачиш ти! -
Під катаклізмом днів: під чорним бойовищем
Високе полум'я єдиної мети.
І ждеш страшних ночей, глухих ударів криці,
Твердих, як серця стук, - ти їх так довго ждав! -
Аж простір перетнуть тридзьобі блискавиці,
І гнівний рев стихій, і альказари слав.
(Юрій Буревій, 1941)
|
06. Listening To The Silence
|
|
